У реальному світі відсутні ідеальні одиниці. Кожна одиниця будь-чого при більш детальному розгляді відрізняється від іншої, начебто "такої ж" одиниці того ж самого. Навіть в епоху стандартизованого масового виробництва однаковість двох одиниць незмінно заперечується за допомогою більш точного вимірювання і більш прискіпливого погляду. Не кажучи вже про об'єкти і явища світу природи, кожна одиниця в якому індивідуальна і неповторна. Однак, обчислюючи предмети, людський розум наче відривається від якісної унікальності одиниці і абстрагується до типової повторюваності, яка харектеризує безліч "достатньо подібних" об'єктів. Перший крок на цьому шляху - встановлення рівності одиниць. Один чоловік і одна жінка. Дві одиниці людей. На кожного з них припадає по по одному тротуару, одному ліхтарю, і одному будинку з одним світлим вікном. І, незважаючи на те, що повний місяць на небі, здавалося б, повинен бути один на двох - ні, в небі дві місяця. По одному на кожного. Тому що йому місяць здається холодно-жовтуватим, навіть з відтінками зеленого. А їй - холодно- рожевим, навіть з відтінками червоного. Кожна з двох одиниць людей сприймає світ і одиничні об'єкти в ньому по-своєму, бачить все в своїх кольорах і відтінках. Так народжується дивнувате поєднання зеленувато-лимонних і червонувато-фіолетових тонів в таємничому нічному тумані, освітленому двома місяцями. Рівність двох одиниць.