Автори: Олег Малов, Микола Верповський, Євген Пітєнін.
Фото проект «# WHITEBLACK» складається з робіт трьох фотографів.
Це три абсолютно різні естетичні принципи, різні підходи до бачення та відображення світу. Але, об'єднує їх спільне завдання - якомога повно розкрити світ образів, проникнути в суть речей та людських взаємин, спробувати зрозуміти їх природу. І буде споглядатися світ крізь призму японської філософії «Моно-но аваре», як у Євгена Пітєніна. Або, як у Олега Малова це буде пошук загального, об'єднуючого терміна для декількох схожих зображень. Терміна, який розкриє їх суть, нехай і дещо абстрактну; і, нарешті, - погляд фоторепортера - роботи Миколи Верповського, який виступив в проекті як документаліст. Його галерея портретів - своєрідна розповідь про простих жителів міста Буринь (Сумська область, Україна), про їх уподобання, відносини, радості і печалі. Малов. Пітєнін. Верповський. Три різних творчих пошуки, шляхи, які розкривають перед нами три основних тенденції в сучасній фотографії.
Микола Верповскій
Про його роботи можна сказати, що вони більш традиційні для нашого сприйняття. Вони документальні. Він любить відображати старість і дитинство, як два різні полюси життя - світанок і захід. А що найбільше про людину розповість, ніж його посмішка, очі, руки. Звідси така увага до цих деталей.
Євген Петенін
Моно-но аваре (яп. 物 の 哀 れ?, «Сумна чарівність речей») - естетичний принцип, характерний для японської культури, починаючи з періоду Токугава. Тут - милування колористическими градаціями. Це переважання світла над формою. Що допомагає проникнути в глиб сутності речей. І, насолоджуватися, споглядаючи їхню красу.
Олег Малов
Історик мистецтва, теоретик. Виступає з курсом авторських лекцій з теорії та історії фотографії.
Вниманию зрителя представлены работы из проекта «Словарь терминов». Этот проект находится на стыке классической модернистской фотографии и концептуального искусства. Каждая работа – это своеобразный триптих, основанный на однотипных, близких по содержанию изображениях. По замыслу автора, троекратное повторение одного и того же должно вывеси зрителя на более абстрактный уровень восприятия и вместо простого созерцания образов должно прозвучать определенное слово. Когда мы видим три похожих изображения, мы менее склонны погружаться в конкретные детали и начинаем искать нечто общее, объединяющее, отстраненное. Так рождаются слова. Так появляются термины, понятия и философские категории. При этом каждая работа не лишена самостоятельной эстетической ценности втрадиционном понимании этого слова.